28 мая – 10 июня
Ксения Гнилицкая
«Эксгибиция»
Серия «Эксгибиция» напоминает анекдот о «супермаркете мужчин», где все достоинства разложены по полочкам и мужчины ранжируются, согласно товарным качествам: социальной и материальной состоятельности, психической адекватности, любви к детям и т.д. Вероятно, существует женская версия этого анекдота о прогрессировании товарно-денежных отношений в личной сфере, во всяком случае, ее живописную версию выставляет Ксения Гнилицкая. Превращению человека в товар поспособствовал Инет. Все выставляется на продажу и имеет свою цену – «прекрасные светлые волосы и длинные ноги» – все, о чем мечтают мужчины. Женщины сети, зачастую не отягощенные ни интеллектом, ни культурным багажом, не стесняются демонстрировать свои достоинства. Этот проект не просто о затрудненности самоопределения женщины в транзитной исторической и географической зоне, но о виртуальном способе социальных взаимоотношений. Инет, как губка поглощает всю активность: социальную, профессиональную, личную. «Как мы оказались и что мы делаем и в этой матрице?» – зачастую патетически восклицают блогоманы, прекрасно осознавая, что назад дороги нет. Люди уходят в сеть, борясь с собственной нереализованностью, устав чувствовать себя маргиналами и «лузерами». Оказался на обочине жизни – заведи блог, возможно, все круто поменяется, ты станешь «лидером мнений» или виртуальным «секс-символом»… Этот проект – о новом способе саморепрезентации. Как и любой товар, женщина нуждается в рекламе. Так сказать, маркетинговые технологии буквально переносятся в плоскость личных отношений. Коль так, то устаревшие критерии хорошего вкуса, ума, такта уходят на второй план – внутреннее содержание никому не интересно, оцениваются исключительно внешние параметры. То, что раньше рассматривалось, как психопатология и склонность к навязчивому самолюбованию, сейчас считается условием достижения успеха. Ведь реклама – это уловка, скрывающая пустоту или, в лучшем случае, банальность содержимого броской упаковки…
Виктория Бурлака
Мене бентежать зустрічні дівчата. Українські красуні, ніби змовившись, відчайдушно і надривно експериментують зі своїм зовнішнім виглядом, намагаючись, тим самим, обрати власний образ, віднайти себе й своє кохання. Вульгарний, підкресленно сексуальний костюм і безвинно-сором’язливий погляд, що часто не поєднується із загальним “лиском”. Цей порівняно новий стиль характеризується екстремальною жіночністю, часто перебільшеною і умисне позбавленою смаку. На Заході цю гіперфемінність називають devushka style і вважають мало не головною характерною рисою жінок Східної Європи. Можливо, це явище вкорінене у не здійсненій феміністичній революції на радянському просторі, де соціалістична рівність перетворила жінку на “товарища”. Вона отримала право голосувати на виборах і брати участь у соціальному житті країни, однак, це не розширило меж “дня восьмого березня”, а кунілінгус продовжував уперто ігноруватися патріархальним суспільством. Але ситуація змінилася: складається враження, що живучи в Україні, транзитній зоні між Азією та Європою, молоді дівчата просто не можуть визначитися, як їм виглядати. Орієнтири минулого покоління втратили свою актуальність. Пропагандувати ідеї фемінізму стало незручно: це вірний спосіб видатися жінкою, в якої є проблеми. Обираючи собі новий образ у суспільстві, жінки намагаються справляти гідне враження на представників протилежної статі, при цьому озираються то на Захід, то на Схід, намагаючись визначити, що краще. Сучасні українські дівчата не знають, чи повинні вони стати покірними дружинами східних багатоженців, матеріально незалежними гламурними баринями, чи самодостатніми інтелектуалками. А вся визивна зовнішня гіперфемінність нібито покликана завуалювати невпевненість у собі. Серія живописних портретів дівчат зроблена на основі презентацій, героїні яких публікують свої фотографії в Інтернеті: у соціальних мережах «Одноклассники», «ВКонтакті» та інших. Це спосіб передати дику несвідому енергію жінок, що вийшли на пошуки себе.
Ксенія Гнилицька
Открытие состоится 28 мая, в пятницу, с 18.00 до 21.00